Методологічні рекомендації щодо проведення першого уроку
Відповідно до листа Міністерства
освіти і науки України «Про проведення Першого уроку у 2014/2015н.р.» творчою
групою нашої школи опрацьовано відповідні рекомендаційні документи і
виокремлено основні аспекти.
Тема Першого уроку 2014-2015н.р.
обумовлена суспільно-політичною ситуацією в країні: окупацією Російською Федерацією
Криму, збройними акціями російських терористів у східних регіонах України. Тема
запропонована Міністерством освіти і науки України, Департаментом осіти і науки
Дніпропетровської облдержадміністрації.
Тема Першого уроку 2014-2015н.р. - «Україна – єдина країна».
Головна мета проведення Першого
уроку: формування в учнів громадянської ідентичності, розуміння єдності і
цілісності України, її багатонаціонального народу, як національної ідеї
розвитку вільної, незалежної, демократичної та заможної держави.
Завдання, які мають бути
реалізовані в процесі Першого уроку і подальшій виховній діяльності:
· Ознайомлення школярів з основними історичними
подіями становлення державності України;
· формування усвідомленого відчуття приналежності
до України,почуття гордості бути українцем;
· формування готовності служити Батьківщині своїм
навчанням, працею та стати на захист державних інтересів країни (для
старшокласників);
·
Виховання поваги до державних символів,
шанобливого ставлення до мови, традицій і культури українців та представників
інших національностей, що населяють країну;
·
Створення сприятливих умов для формування у
школярів національної свідомості, національної неповторності, зв’язку з
історичною долею народу.
Форми і методи проведення Першого
уроку можуть бути різноманітними, але обирати їх слід з урахуванням вікових та
психологічних особливостей учнів.
В підготовці до уроку та
оформленні класної кімнати рекомендовано використати державну символіку України
– Прапор, Герб, Гімн; карти України, Європи, Дніпропетровської області;
ілюстрації краєвидів України та рідного краю; елементи народної символіки,
вишитий рушник, букет осінніх квітів з червоною калиною і колосками пшениці,
репродукції картин з Петриківським розписом; портрети видатних українців;
світлини пам’ятних місць рідного краю, афоризми про патріотизм.
Доцільними будуть наявність
елементів державної символіки в одязі вчителя та учнів.
Урок може бути розроблений із
використанням інтерактивних технологій.
Важливою складовою цього уроку є
епіграф, рядками якого можуть бути слова Л.Костенко, В.Симоненка, як то: «Народ
мій є!…Народ мій буде…», тощо.
Можна запросити на урок гостей – громадських,
наукових, культурних діячів (якщо є така можливість).
Основний зміст Першого уроку має
бути спрямований на утвердження єдності України, нероздільності її території та
народу, що її населяє.
Акцентувати увагу дітей на тому,
що Крим і Донбас – це Україна, а люди, що там мешкають, - громадяни України.
Сприяти усвідомленню особистого
внеску кожного задля розквіту держави в цілому, формуванню міжнаціональної
толерантності.
Доцільно звернутись до подій
минулого та сьогодення, споконвічного прагнення українців до вільного,
щасливого, заможного життя: від часів могутньої Київської держави до
Запорізької Січі – першої республіки – проголошення в 1991 незалежності
України, Помаранчеву революцію 2004р,і, звичайно, до подій Революції гідності
та подвигу українських військових та добровольців у боротьбі з російськими бойовиками.
У цей момент доцільно оголосити
хвилину мовчання з метою вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні та воїнів,
загиблих у боротьбі за свободу, цілісність та єдність нашої держави.
Останній акцент учитель має
зробити на тому, що патріотизм – це звичайний стан повсякденного життя людини,
який виявляється не тільки під час надзвичайних ситуацій.
При підготовці до Першого уроку
для учнів початкової школи рекомендовано визначити ідею «Вчимося бути добрими
людьми». І формувати основні моральні цінності – людяність, гідність,
справедливість, толерантність, відповідальність. Учитель має донести дітям те,
що людяність не є даною від народження, а культивується в процесі життя через
турботу про інших, співчуття, любов до рідних, учителів, друзів.
У процесі організаційної роботи
рекомендовано надавати перевагу діалогічному способу спілкування, використанню
практичних дій, ігровим формам.
Особливу увагу приділити
першокласникам.
Проведення Першого уроку у 5-8
класах рекомендовано зосередити навколо ідеї «Ми-нація Єдина!» Із цією віковою
категорією школярів доцільно продовжити процес формування системи цінностей:
правил та норм поведінки, почуття патріотизму, культури міжетнічних відносин,
толерантного ставлення до історії та культури інших народностей, людської і національної
гідності.
Проведення Першого уроку для
учнів старшої школи(9-10кл) доцільно підпорядкувати ідеї «Ми – різні, але ми –
єдині».
Зміст такого уроку передбачає
ознайомлення учнів з «Декларацією про державний суверенітет України», «Актом
проголошення незалежності України», «Декларацією прав національностей України»,
« Законом про громадянство України», Конституцією України.
Доцільним буде звернення до історичного шляху України в боротьбі за незалежність та трактування
національної символіки.
Окрім того, необхідно розкрити
сутність окремих статей Конституції(ст. 1,27,43,45,46,54,57,тощо).
Рекомендовано використати зі старшокласниками соціально-проектну
діяльність, метод відкритої трибуни, демократичний діалог, дискут, дебати,
брейн-ринг, акції та флешмоби патріотичного спрямування.
Виступ на педагогічній раді «Інноваційна діяльність в межах реалізації національної програми виховання учнів» на тему:
"Патріотичне виховання на уроках української мови та літератури"
Кожна повноцінна
держава, яка прагне мати історичну перспективу зберегти свою самобутність у цьому глобалізованому світі, цілеспрямовано й
системно плекає у своїх громадян патріотичні почуття, національну гідність і
гордість. Так має бути. Та чи так воно у нас? На жаль, уроки історії нічому не
учать нас, українців. Хто і що виною тому-боліло і болить українцям.
В уста
завойовника вкладає О. Довженко слова:
-
Людвігу, ти мусиш знати,
у цього народу є нічим і ніколи не прикрита ахіллесова п’ята. Ці люди
абсолютно позбавлені вміння прощати одне одному незгоди навіть в ім’я інтересів
загальних, високих. У них немає державного інстинкту… Ти знаєш, вони не
вивчають історії. Дивовижно… живуть негативними лозунгами одкидання Бога,
власної сім’ї, дружби! У них від слова нація остався тільки прикметник. У них
немає вічних істин.
Це той Довженко,
який написав Г. Сталіну листа, не побоявшись сказати у вічі тирану: «… навіть
коли б Ви були самим Господом Богом, я б
і тоді не повірив Вам, що любити свій край, свою землю, свій народ є
націоналізмом і злочином…» Той Довженко, серце якого, попри заповіт,
знаходиться в Москві, в пазурах іншого диктатора.
Загострюються
проблеми, виникають сильні потреби в патріотизмі у хвилини великих потрясінь і
випробувань, коли багато згаяно часу.
Надзвичайно
велика роль у вихованні справжніх патріотів належить школі. Хто такий патріот?
Від гр. (земляк, співвітчизник). Це
людина, яка любить свою батьківщину, віддана своєму народові, йде на
подвиг за неї. Від слова «патріот» утворено слово «патріотизм»- любов до батьківщини, до свого народу,
відповідальність за долю народу, готовність служити її інтересам.
Шкільне
виховання справді спрямоване на те, щоб сформувати дитину свідомим українцем.
Починаючи з молодшого віку, дітям прищеплюються любов до рідної мови, культури,
природи, малої і великої Батьківщини.
Проте,
на жаль, поза школою молодь дуже часто потрапляє в таку атмосферу, яка нівелює,
а то й руйнує національно-патріотичний багаж, закладений школою. Національним нігілізмом, космополітизмом пронизана сфера розваг, видовищ і дозвілля молоді.
А те, що діти бачать з екранів телевізорів та в комп’ютерних клубах, що взагалі
складається враження, що хтось зумисне хоче знищити нашу духовність. Здавалось
би, саме зараз школа залишатись має і залишається тим єдиним осередком, який
по-справжньому виховує в учнів кращі людські риси.
Давно
підмічено,що у процесі виховання немає нічого другорядного . Працює все:колір і світло,стіни
і все,що на них, а надто слово,з яким ми,вчителі-словесники безпосередньо
працюємо . «Я на сторожі коло них поставлю Слово…» І тут вже,незалежно від
соціального замовлення і вказівок зверху,у душі сіється зерно. «Які будуть
жнива?Побачите»,- закарбував віщий Кобзар . Мабуть, можна безпристрасно розв’язувать задачі
чи спостерігати за реакцією та валентністю,- нехай пробачить мене вчителі точних та природничих наук ,та неможливо це для словесника. Такий предмет, як
література, є людинознавством і передбачає екскурси в минуле і паралелі з
сучасністю. На допомогу приходять інтегровані уроки, що проводять літератори з
істориками та іншими предметниками або ж використовують матеріали. Уроки –
диспути, проблемні питання, які потребують аргументації, елементи уроку «займи
позицію» особливо цінні для старшокласників.
Такий
предмет як література за своєю шкалою цінностей формує духовно-інтелектуальний
світ справжнього громадянина.
Попри
всі сучасні принади комп’ютера, книжка має свою унікальну магію, бо це так важливо
– чути художнє слово. Особливо в наш техногенний час. Коли не тільки діти, а й
дорослі мало читають, а то й не читають зовсім. Згадайте, коли і що ви останнім
часом прочитали, коли зі своїми дітьми востаннє були в театрі чи кіно?
Уроки
виразного читання не просто є перевіркою завченого напам’ять тексту – це долучення до таїни
слова. Слова Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, О.Довженка та багатьох інших.
Ці світочі літератури ніколи не стояли осторонь життя народу, вони акумулювали
в своєму слові духовні потреби сучасників, стояли на сторожі державності, бо
розуміли, якщо вона буде втрачена, то все решта не має ніякого значення.
І.Франко «Народе мій, замучений» (читаю уривок, коментую).
Вони
нічого не просили від України, а просто любили її синівською любов’ю і належали
своєму народові до останнього подиху. Прикладом високого патріотизму є життя
Т.Г.Шевченка, творчість якого вивчається в 9-му класі:
Я
так її люблю
Мою
Україну убогу
Хіба
ж не за неї віддав він кращі свої роки заслання? Про його стійкість і
незламність свідчать слова: «Караюсь, мучусь, але не каюсь».
Шевченкове
слово стало зброєю в боротьбі за кращу долю рідного народу, він свято вірив у
його світле, справедливе майбутнє:
Чи
дождемося Вашінгтона
З
новим і праведним законом?
А
дождемося – таки…
Чи
можливо було не побачити і не почути того пагона, що відбило слово Тараса в
душі вірменина за національністю і справжнього українця Небесної сотні
-
Борітеся, поборете…
І це в той час, коли по ряду шкіл педагогів спрямовували
на антимайдани, підтримати режим Януковича.
Вивчаючи творчість великого Кобзаря, дев`ятикласники і не
тільки самостійно працюють над творчими видами робіт: пишуть реферати, готують виступи,
дослідження, повідомлення, проекти. Чи все так є, як має бути? Ні, на жаль, складається враження за
тими програмами, за якими ми працюємо, що “ засланих козачків” тут чи не найбільше. І, замість прищепити любов до Кобзаря, хочуть посіяти ненависть.
( Вивчення щоуроку напам`ять, по 3-4 мікротеми в уроці, що зв`язує руки вчителеві,
вилучення із програми тих творців слова, на творчості яких тільки і слід
вивчати мову, вилучили із програмового матеріалу О.Гончара – письменника –
інтелектуала, ім`я якого із всіх письменників колишнього СРСР було занесене в
Книгу інтелектуалів, наряду із Антуаном де Сент – Екзюпері. Зняли з програми
старшої школи “ Бояриню” Л. Українки – “ как би чего не вышло” , адже там
піднімається питання неідентичності нації, принад рідного,
поваги до тої землі, звідки твоє коріння.
У 6-му класі (
нова програма ) зняли із вивчення О. Довженка “ Зачарована Десна” , Л.Костенко “ Кольорові миші”, С. Черкасенка “ Маленький горбань” тощо. Натомість введено твори
письменників, насичені асоціаціями, символами, абстракціями, часто про яких
самі вчителі не чули. Чи не вбачається у цьому антипатріотичне спрямування? І
що робити учителю-словеснику, який має виконувати програму, з одної сторони , з
іншої – розуміє відірваність від життя і його проблем, задурення мізків нашим
дітям і створення ілюзії надреальності?
Ми працюємо в таких умовах. Хто ж як не ми! Даємо завдання
домашні протилежні з метою співставлення героїв і антигероїв, скеровуючи
учнівський пошук до майстрів слова. Виносимо зняті з програми твори на уроки
позакласного читання, обговорюючи, принаймні, хоч якісь епізоди важливі.
У таких класах, як 5-ті, 6-ті активно використовуємо
малюнки, аплікації, створені руками дітей. Зразком великої любові до рідної
землі є новела В. Симоненка “Камінний хрест” ( вивч. У 10-му класі), де на прикладі головного героя І.
Дідуха показано трагедію українських емігрантів. Покидаючи батьківщину, І.Дідух
ставить за життя собі і дружині камінні хрести, як символ загибелі тієї
духовності, що зв`язувала його з рідною землею. І хоч прижились вони в тій
Канаді, але почуття туги за рідною землею супроводжувало їх до самої смерті.
Тема патріотизму землі обговорюється одинадцятикласниками під час вивчення творчості письменників, які з ряду
причин опинилися за кордоном. Вивчаючи їх твори, учні починають усвідомлювати,
що таке чужина і рідна Вітчизна.
Яскравим прикладом патріотизму є поезія Євгена Маланюка “ Під чужим небом”.
-
Що мені телефони, Версалі, експреси,
Нащо грім Аргентини, водопад Ніагар,
Сниться рідна Синюха і верби над плесом,
Сниться батьківська хата і вітер-дудар.
Багато талановитих письменників пожертвували
собою з любові до рідного краю, свого народу. Наприклад, В. Симоненко, що прожив
усього 28 р., залишив нам безцінну спадщину роздумів у творах: “ Ради тебе перла
в душу сію, ради тебе мислю і горю. Хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою
говорю.”
“Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
На мові ми вивчаємо будову слова, префікси, суфікси,
способи творення тощо.
Але, працюючи
знову ж таки в зазначеному напрямі патріотичного виховання, підбираємо
словесний матеріал, який також би працював. Це речення про символіку держави,
народознавчої тематики, краєзнавчої, проводимо різноманітні форми диктантів(
слухові, словникові), переказів (усні, письмові, докладні, стислі, творчі),
метою яких є як підвищення грамотності, так і зв`язок з історією, літературою,
сьогоденням, формування активної громадянської позиції та любові й поваги до
слова. Етимологічні хвилинки, словникова робота також допомагає цьому.
Окремо хочеться сказати про театралізовані уроки, де
зорове сприйняття домінує над іншим, а також залучає в активне коло самих
учнів. Такі уроки можуть бути підсумковими у вивченні творчості письменника чи
окремого твору. Наприклад, п`єси М. Куліша “Мина Мазайло”. У ній автор гостро
висміює українців-манкуртів, які цураються своєї мови, своєї культури, які не
пам`ятають своїх коренів. Твір комедійний, але торкається він надзвичайно
серйозної теми, яка актуальна й сьогодні. Тому, обговорюючи твір, звертаємося до
поезії сучасного поета В.Баранова “ До українців”, в якій автор закликає не бути байдужими до своєї історії,
до усвідомлення себе українцями , як такими, а не “ хохлами”.
Бо…
Можна жити й “хохлом”,
І від того не згіркне хлібина.
Тільки хто ж колись небо
Прихилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?
Тема любові до Вітчизни завжди присутня у
творах-роздумах. Звичайно, роботи різні: одні байдужі, автори яких йдуть по
лінії найменшого опору - списують, інші пишуть на догоду вчителю, в яких
відчутна фальш( адже учнівський колектив - це маленький соціум), але ж зустрічаються і
такі, в яких є і свіжа думка, і чисте серце. Став прикладом того хрестоматійний
зразок учнівського твору, де учень писав, що хоча він не носить вишиванки, не
танцює гопак і розмовляє в основному російською, але ніколи ні за яких умов не
покине Україну.
Хочеться вірити, що якщо хоч якесь
зернятко моралі проросте в серцях наших учнів, то буде нашим учительським
внеском у загальнодержавну справу виховання нового покоління українського
народу.
Немає коментарів:
Дописати коментар