Виховна робота

Позакласний захід

Лірично-музичне свято «Осанна осені!»
 

У класі – виставка картин і малюнків, букети квітів, осіннього листя, осінні листочки, виготовлені дітьми, на яких написано вірші, загадки, прислів’я. Вірші діти читають під музику «Музика кохання – Осіння мелодія».
 

Учитель. Добрий вечір, шановні гості та учні! Сьогодні ми розпочинаємо наше лірично-музичне свято «Осанна осені!» У мене до вас запитання. Чи розумієте ви, що означає слово «осанна»? Так! Це хвала, це вшанування, це гімн осені. А скласти цей гімн, це віншування допоможуть нам ваші малюнки і картини художників, чарівна музика, квіти і ось ці гарні осінні листочки, які сьогодні пташечками залетіли до нас, щоб ми поговорили про осінь-чарівницю і провели її у щасливу путь. Атому і пісні, і вірші у нас про осінь.
 

Учениця. І пісні про осінь, і вірші осінні,

                 Бо по жовтім листі ми до школи йдем,

                 За вікном картини чарівні та дивні,

                 В небі ні пташини, і на серці щем…
 

Музика. «П.І.Чайковський. Пори року. Осінь. Жовтень.»
 

Учень.     Роїлись бджоли над духмяним квітом,

                 Розносив вітер пахощі п’янкі…(пауза)

                 Вже промайнула та погожа днина,

                 Зійшла засмага з юного чола.

                 І край дороги дозріва шипшина,

                 Що невблаганно швидко відцвіла.
 

Учениця. Дивись, ось залетів до нас метелик,

                 Віщує він ще ясні, теплі дні.

                 Та ні, то літечка прощальний келих,

                 Збирає він перлинки чарівні.
 

Танок метелика.
 

Учень.     Покосили пшениці й жита,

                 Ми не зчулись, як минуло літо,

                 Вже надходить осінь золота,

                 Молоде, зелене сходить жито.
 

Учениця. Зажурились квіти неспроста,

                 Вранці роси випадають білі,

                 Вже надходить осінь золота –

       Жовкне листя у саду на гіллі.
 

Учитель. У вишитій осіннім багрянцем сорочці прийшов до нас вересень – перший осінній місяць. Назва його пов’язана з вересом – рослиною, дуже поширеною на Поліссі. А з вереснем до нас завітали й шкільні будні з перемогами і поразками, кумедними історіями на уроках. Ось одна із них.
 

Сценка (3 учасники: учитель, автор, учень).

-          А покажи-но Чорне море, -

Звернувсь учитель до Юрка.

Юрко підвівсь і пильним зором по карті з краю в край блука.

Блукав, блукав, а по хвилині

Невинні очі підійма.

-          А…тут моря все тільки сині,

А чорних…жодного нема.
 

Учениця. Осінній день, осінній день, осінній!

                 О, синій день, о синій день, о синій!

                 Осанна осені, о сум! Осанна.

                 Невже це осінь, осінь, о! – та сама.

                 Осінні айстри горілиць зайшлися болем.

                 Гей килим, витканий із птиць, летить над полем.

                 Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.

                 І плаче коник серед трав – нема мелодій.
 

Учитель. А за місяцем вереснем не забарився й чарівний богатир-жовтень. З ним осінь принесла запах грибів, доспілих яблук і груш, червоні кетяги красуні-калини. А ще осінь – то голубе небо, бабине літо, жовте листя дерев і кущів. Та найбільше, мабуть, чарують нас осінні квіти скрізь: у полі, на леваді, у лісі, у садах і квітниках.

                 Останній цвіт осінньої пори –

                 Червоні квіти, мовби наостанок

                 Жаркі пелюстки звівши догори,

                 Нескорені стоять, як ветерани.
 

Із приготовлених квітів і природного матеріалу 2 учасники мають скласти композицію і дати їй назву.
 

Учень.     Двори стоять у хуртовинні айстр.

                 Яка рожева й синя хуртовина!

                 Але чому я думаю про Вас?

                 Я Вас давно забути вже повинна.

                 Це так природно – відстані і час.

                 Я вже забула. Не моя провина –

                 То музика нагадує про Вас,

                 То раптом ця осіння хуртовина.
 

Музика. Алла Пугачова. Осіннє листя(мінус).
 

Учениця. Це так природно – музика і час,

                 І Ваша скрізь присутність невловима.

                 Двори стоять у хуртовинні айстр.

                 Яка сумна й красива хуртовина!
 

Повільний танок.
 

Учитель. Осінь довго не затримується на одному місці – три місяці, й подорожує далі. Починаємо конкурс «Осінній маршрут». Ви маєте на одну букву назвати якомога більше міст. (М,К,В,Л)
 

Учень.     Облітають квіти, обриває вітер

                 Пелюстки печальні в синій тишині.

                 По садах пустинних їде гордовито

                 Осінь жовтокоса на баскім коні.

                 В далечінь холодну без жалю за літом

                 Синьоока осінь їде навмання.

                 В’яне все навколо, де пройдуть копита,

                 Золоті копита чорного коня.
 

Учитель.  Спадає тихо жовте листя з кленів,

                 Летить на землю хуга золота.

                 Звучить печальна музика Шопена,

                 Осінній смуток душу огорта.
 

Музика . Ф.Шопен. Осінній вальс.
 

Демонстрація слайдів картин художників про осінь.
 

Учитель. Осінь у нас асоціюється з образом смутку, усамітнення. І це не спроста, адже разом з її плином ми наближаємося до зими, до того часу, коли природа спочиває, разом з тим прощаємось із старим роком, а значить підводимо підсумки, прислуховуємося до природи, частинкою якої є ми самі. А стародавні друїди стверджували, що кожна людина має, згідно своєму дереву, два періоди (до яких має прислухатися, аби не потрапити у халепу): центр зимового сну і центр літнього пробудження, згідно яким люди бувають або витривалі, морозостійкі, аскетичні, економні, або ж плідні, чутливі, фізично сильні, квітучі зовні, щедрі.
 

На фоні притишеної музики учнівське повідомлення.
 

          Друїди були не лише кастою жреців, але й займались лікуванням. Вони жили в перші віки нашої ери в Північній Європі. За вченням друїдів люди розділяються на тих, що мають рослинну душу( вони сердечні, природні, люблять все живе, спокій, комфорт) і тваринну душу( вони холодні, розсудливі, більш прив’язані до споруд, міст). Кожна людина має споріднене дерево. Відшукайте його конкретно в спокійному місці, де немає метушні, торкніться до нього, повідомте йому про свої радощі і горе, довіртеся йому, своєму дивному другу, який силу черпає із землі і від неба. Якщо ви відчуєте тепло від доторку, полегшення, то це – ваше дерево, воно зрозуміло вас, стало близьким і надсилає допомогу. Подякуйте йому. Ви відкрились для світу, і світ відкрився для вас. На нашій дошці за допомогою свого дня і місяця народження ви можете довідатись, яке дерево «ваше».
 

Учитель. А ми продовжуємо вшановувати осінь. Восени погода буває непередбачливою і примхливою. Часто пролітають краплинки дощу.
 

Наступний номер пісня «Крапелька».
 

Учень.     Луг и поле опустели.

                 Лес нахмурился, молчит.

                 Лето кончилось, и осень

                 Снова в гости к нам стучит.

                 В золотистый фартук

                 Осень убралась,

                 За работу гостья

                 Сразу принялась.
 

Учениця. Осень подкрасила небо немножко,

                 Бросила коврик цветной на дорожку.

                 Взмахнула волшебница щедрой рукой,

                 И стал у дороги дуб золотой,

                 Листья кленовые тихо кружатся,

                 Звездами листья на землю ложатся.

                 Стало красиво и тихо вокруг…

                 А гуси с тоской улетают на юг.
 

Учитель. Які красиві слова ми присвятили осені. А головне, що ці слова, якою б мовою вони сказані не були, - зрозумілі для всіх. Та бувають випадки, коли внаслідок того, що люди говорять на «різних» мовах між ними виникає непорозуміння, або вони геть перестають розуміти один одного.
 

Сценка із журналу «Ералаш».

          В кабине лифта – пожилой обитатель дома и юный гражданин. Старший задает младшему вопрос:

 - Как дела?

 -  У, дела мощá. Ща один фитиль такое сморозил. Подкатывает к шкету.  Дай, - говорит, - велик погонять. Сел и почесал. А тут училка. А он давай выпендриваться. Варежку разинул. Да как дерябнется. Сам с фингалом. Училка чуть не с катушек, а велик гикнулся. Во ржачка! Клёво, да?

 - А что там лошадь была?

 - Какая лошадь?

 - Ну-ка, давай все сначала, что-то я ничего не понял.

 - Ну давайте. И чего вы не поняли? Значит один фитиль…

 - Без свечки?

 - Без.

 - А что же это за фитиль?

 - Ну парень один длинный подкатил к шкету.

 - Он на чем подкатил, на велосипеде?

 - Да нет, велосипед у шкета был.

 - У какого шкета?

 - Ну малый один. Вы его знаете. Ходит здесь вот с таким шнобелем.

 - С кем, с кем?

 - Да не с кем, а с чем. Нос у него в виде шнобеля. Ну вот,- говорит,- дай велик поганять. Сел и почесал.

 - У него что чесалось что-нибудь?

 - Да нет, попилил он.

 - Ну и как, распилил?

 - Что распилил?

 - Ну велик.

 - Чем?

 - Этим самым шнобелем.

 - Да нет, шнобель у шкета был. А у фитиля фингал. Ему бзык в голову ударил, он и стал кочевряжиться. Варежку-то разинул, вот и дерябнулся.

 - А почему варежка, он что зимой дерябнулся?

 - Да не было там никакой зимы, там училка была.

 - Учительница, ты хочешь сказать?

 - Ну да, с фингалом, то есть с великом. Нет, с катушками. Но сама-то укатка, что велик гикнулся.

 - Как гикнулся?

 - А так, накрылся. На мелкие кусочки. Теперь понятно?

 - Понятно…
 

Учениця із запаленою свічкою.
 

                 За вікном все раніше темніє,

                 День коротше стає восени.

                 Налітає вітрище і виє,

                 Роздягає стрункі ясени.

                 Надокучливо сіється мжичка,

                 Почорніли дерева й кущі.

                 Як привітно горить наша свічка,

                 Ніби просить читати вірші.

                 Хай усім буде затишно з нами,

                 Хоч за вікнами дощик шумить.

                 Поговорим про осінь віршами,

                 І хай музика ніжно звучить.
 

Музика.   Осіння мелодія. Вересень.
 

Учень.      Осінь – пора мінлива,

                 То сонечком ніжно сяє,

                 То шквал налетить, і злива

                 Пожовклі листочки зриває.

                 Прогляне веселе сонце,

                 І гай усміхнеться багряно!

                 Промінчик ясний у віконце

                 Так ніжно і тепло гляне.
 

Учениця. І раптом усе темніє,

                 Як ввечері стало у хаті…

                 Холодний вітрище завиє,

                 І хмари летять кудлаті.

                 То небо знов волошкове

                 Осінньою радістю сяє,

                 Тче павутинки шовкові

                 І тихо за вітром пускає.
 

Учень.      Осінь завжди чарує

                 Кольором незбагненним,

                 Пишністю нас дивує,

                 Листям своїм вогненним!

                 Щедро усім дарує

                 Груші свої медові.

                 Ягодами частує,

                 Фрукти дає чудові!

                 Кольором золотавим

                 Землю всю огортає.

                 Жестом своїм ласкавим

                 Просить усіх до гаю.
 

Вітання осінніх іменинників.
 

Учениця. Золота красуня – осінь – чарівниця!

                 По землі ступає, золотом іскриться.

                 В жовте і червоне листячко фарбує

                 І картини дивні, чарівні малює!
 

Учень.     Небо синє-синє, листя кольорове,

                 А яке довкілля радісне, чудове!

                 А які в жоржини, наче сонце квіти!

                 Світ наш неповторний, гарний, розмаїтий!
 

Учениця. Світ наш незбагненний, дивний, загадковий,
 

Разом.     І такий прекрасний, і такий чудовий!
 

Учениця.  Яка краса повсюди неповторна!

                 В осіннім лісі казка ожива.

                 По гіллі скаче білочка проворна,

                 А жовте листя стежечку хова.

                 Між листячком грибочки проглядають –

                 Веселу гру затіяли вони.

                 Горіхи на ліщині достигають,

                 І сняться всім осінні теплі сни,
 

Учень.      Бо сонечко ще ніжно пригріває

                 І щедро золото деревам роздає.

                 Усе навколо жовтим сяйвом сяє,

                 І стільки радості ще у природі є!

                 Та трохи сумно. Дуже тихо стало.

                 Лиш листя під ногами шурхотить.

                 Темніє рано. Днів погожих мало.

                 А жовте листя все летить…, летить …
 

Учениця. Дерева всі готуються до сну,

                 Скидають листя – буде легко спати.

                 В осінню днину сонячну, ясну

                 Люблю я в парку нашому гуляти.

                 Збираю листя і букет роблю,

                 А він під сонцем дивним сяйвом грає!

                 Красуню – осінь дуже я люблю,

                 Я ніби в казку двері прочиняю.
 

Учитель.  Ось до осінньої теми

                 Квіти якраз прийшлися –

                 Це чарівні хризантеми

                 В пору цю розцвілися.

                 Формами й кольорами

                 Квіти нас радують дивні.

                 Світять для нас зірками,

                 Радісні і чарівні.

                 Холодно стало ночами,

                 Вже і сади роздяглися.

                 То чарівні хризантеми

                 Гарно так розцвілися.

                 Осінь іде й на прощання

                 Квіти останні дарує.

                 Ними в холодні світання

                 Серце людині чарує.
 

Учень.     Небо синє-синє, а пташок немає,

                 В поріділім гіллі вітерець гуляє,

                 Він зриває листя і жбурля під ноги,

                 Килим вистеляє на стежки й дороги.

                 А веселий вітер їй пісні співає.
 

Учениця. Це пора осіння – переміни часті:

                 То на небі хмари і дощі крапчасті,

                 То засіє мжичка, сіре небо плаче,

                 То промінчик сонця зайчиком заскаче.
 

Учень.     Поглянь навколо: чарівниця осінь

                 В коралях і у золоті стоїть.

                 Пожовкле листя і бездонна просинь,

                 І срібна павутинка вдаль летить.

                 Іскриться сонце, але вже не жарко,

                 Вітерець в русявих кленах шурхотить,

                 І шелест листя на алеях парку…

                 А листячко кружляє і летить…

                 Дихне вітрець – і листячко зірветься,

                 Щоб політати в синяві небес.

                 А я дивлюся, і мені здається,

                 Що я іду у казку, в край чудес.
 

Учениця. Унылая пора! Очей очарованье!

                 Приятна мне твоя прощальная краса-

                 Люблю я пышное природы увяданье,

                 В багрец и в золото одетые леса,

                 В их сенях ветра шум и свежее дыханье,

                 И мглой волнистою покрыты небеса,

                 И редкий солнца луч, и первые морозы,

                 И отдаленные седой зимы угрозы.
 

На фоні притишеної музики - повідомлення про ім’я.
 

Учень.      І знову я, природонько, іду,

                 Щоб осені збагнуть красу багряну.

                 До "джерела натхнення" припаду,

                 І часткою святого храму стану.
 

Учениця. Відступить біль, розкриється душа,

                 І задзвенить мелодією тихо.

                 А серце, мов довірливе пташа,

                 Якому вже не заподіють лиха.
 

Учень.      Гаптує осінь золоту вуаль

                 Струнким березам і дубам крислатим.

                 Десь по алеях розлилась печаль,

                 А я не буду більше сумувати!
 

Учениця. Вбираю в себе неземну красу,

                 Творіння рук величні, загадкові.

                 Оце і є життя людського суть.

                 Це вічне є, а ми всі – тимчасове.
 

Музика. Тетяна Рузавіна, Сергій Таюшев. Осіння мелодія(пісня).
 

Учень.     Ті журавлі, і їх прощальні сурми…

                 Тих відлітань сюїта голуба…

                 Натягне дощ свої осінні струни,

                 Торкне ті струни пальчиком верба.
 

Учениця. Сумна арфістко, - рученьки вербові! –

                 По самі плечі вкутана в туман

                 Зіграй мені мелодію любові,

                 Ту, без якої холодно словам.

                 Зіграй мені осінній плач калини,

                 Зіграй усе, що я тебе прошу.

                 Я не скрипичний ключ, а журавлиний

                 Тобі над полем в небі напишу.
 

Учитель. Останній місяць осені – листопад. Він буває різним: то теплим, то холодним, то привітним, то не дуже.
 

Учень.     Одного кольору земля і мокре небо,

                 Просвітку поміж хмарами нема

                 Все сіре – сіре, ніби так і треба –

                 Це пізня осінь, це ще не зима.

                 Ще сон холодний не стулив повіки,

                 Зітхає вітер в голому гіллі.

                 І повні стали потемнілі ріки,

                 Сон горнеться до голої землі.
 

Учениця. От-от земля засне і затвердіє,

                 І спатиме так міцно до весни.

                 А поки що осінній дощик сіє,

                 Гіллям хитають голі ясени.

                 Застигло все в якімсь чеканні дива,

                 Щось має бути, але ще нема.

                 Та скоро прийде чарівна й красива,

                 Морозна й сніжна білая зима.
 

Учитель (власний вірш)

                 Лето красное, ты прекрасное,

                 Улетело, уплыло, ушло…

                 Осень тихая, светлая, грустная

                 Плавно место сменила своё.

                 Сразу робкая, чуть золотистая

                 Полновластно шагаешь вперёд,

                 По ковру разноцветного листья

                 Рассыпаешь каштанов аккорд.

                 По берёзкам струятся дождинки,-

                 Как ажурна кайма серебра.

                 И кружатся, и тают снежинки

                 В первом танце сего ноября.

«Україна - єдина країна»                     

Мета: виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гідності, любові до рідного краю, формувати глибоку повагу до пісні, мови, минулого та сьогодення рідної України.

Форма проведення: розповідь з елементами довідок, повідомлень, бесіди.

Обладнання: національна атрибутика, вислови про Батьківщину, карта України, малюнки із зображенням українських краєвидів.

Вислови:

Всім серцем любіть Україну свою,

І вічні ми будемо з нею.

                                   В. Сосюра

Свою Україну любіть,

За неї Господа моліть.

                                    Т. Шевченко
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
                                   В. Симоненко

Хід уроку

I. Організаційна частина

II. Мотивація навчальної діяльності.

Вправа «Вислови думку»

Учитель. Діти, на дошці ви бачите вислови. Як ви розумієте ці вислови? (Учні висловлюють думки)

Вправа «Мікрофон»

Продовжте речення: «Для мене Україна – це…»

Учитель. Рідний край, рідна земля, Батьківщина, Україна… Які це прості й разом із тим прекрасні і святі для нас слова. Велика і священна любов до Батьківщини жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях її кращих синів і дочок.

 II. Основна частина

Учитель. Багатовікова історія українського народу, народу – великомученика, на долі якого було досить лиха.. Майже кожне століття, як свідчать джерела, розпочате голодними роками. З XV століття, з часів козаччини, почалася національно-визвольна боротьба за побудову незалежної самостійної держави. Але шлях до незалежності був тяжкий і тернистий. Складно назвати країну, яка б стільки пережила, скільки пережила Україна.

1-й учень. Колись Україна була розділена на частини, єдиної держави не існувало. На півдні було  розташоване Кримське ханство, яке утворилося у XIX ст. у результаті розпаду Золотої Орди.

Його мешканці вели півкочовий спосіб  життя і постійно нападали на нашу країну. Під час цих нападів вони грабували міста й села, спалювали їх, забирали людей у полон.

Чоловіків і жінок продавали в рабство, дітей перетворювали на яничарів.

Українське населення дуже страждало від цих набігів, та не корилося.

2-й учень. Перші згадки про козаків відносять до кінця XV ст.. Місце, де поселялися козаки, називали Дике Поле. Це були родючі, але незаселені землі, бо вони найбільше зазнавали нападів з боку татар. Найбільша група людей, що переселялися сюди,-  селяни-втікачі, які не витримували жорстокого феодального гноблення. Релігійний та національний гніт примушував покидати свої домівки навіть заможних людей. Козаки оселялись у зимівниках, їхнім основним заняттям було землеробство і скотарство. Працювати доводилось озброєними, щоб вчасно встигнути відбити напад татар.

3-й учень. Між містами Дніпропетровськ і Запоріжжя Дніпро перетинає Український кристалічний щит і тому, оминаючи його, змінює свій напрямок. У цьому місці тверді  кристалічні породи виходять над поверхнею, утворюючи численні пороги й острови. Поблизу Запоріжжя знаходиться найбільший острів Дніпра – Хортиця. Перша Січ була створена в середині XVI ст.. Д. Вишневецьким.

Бесіда з учнями.

1.       Хто ж міг бути козаком на Січі?

(Кожний чоловік, який міг говорити українською мовою, сповідував православ’я і був неодруженим. Жінкам не дозволяли навіть заходити на територію Січі. Існував випробувальний термін -сім років, після чого людину зараховували до Запорізького війська)

2.       А чим займалися козаки в Січі?

( Головним заняттям були військові походи й підготовка до них. У походи вирушали на чайках Дніпром територією Кримського ханства з метою визволення полонених, ослаблення супротивників, відбирання у ворогів загарбаного.

3-й учень. Січ була українським військом, організованим, дисциплінованим і боєздатним. Козаки захищали південні кордони України від нападів кримських татар. Також підтримували селянські повстання в боротьбі проти посилення феодального гніту, брали активну участь у визвольній війні під  керівництвом Б. Хмельницького, стояли на сторожі  православ’я та української мови. Нам є на кого рівнятись і з кого брати приклад…

Конкурс « Чи знаєте ви?»

Учитель. А зараз ми проведемо конкурс «Чи знаєте ви?»

1.      Столиця України. (Київ)

2.      Що означає слово «козак»? (Вершник, вільна людина)

3.      Козацький човен. (Чайка)

4.      Герб України. (Тризуб)

5.      Найвідоміша козацька страва. (Куліш)

6.      Дерево, з якого добувають дьоготь. (Береза)

7.      Кому не дозволяли заходити на територію Запорізької Січі? (Жінкам)

8.      Обрядовий хліб, який печуть на Великдень. (Пасха)

9.      Свято дівочої долі. (Катерини)

10. Найвища гора України. (Говерла)

11. Найвідоміший сучасний футболіст України. (Андрій Шевченко)

12. Грошова одиниця України. (Гривня)

13. Приміщення, у якому жили козаки. (Курінь)

14. Кольори прапора України. (Блакитно-жовтий)

15. Розписані великодні яйця. (Писанки)

16. Найбільше озеро України. ( Синевир)

17. Головна обрядова дія Андріївських вечорниць. (Гадання. Кусання калити)

18. Зібрані цього дня лікарські трави вважають найцілющими. ( Свято        І. Купала )

19. Скільки страв повинно бути на столі у Святий вечір? (Дванадцять)

20. Народна назва одного з найголовніших літніх свят, до якого православна церква приурочила свято Трійці. (Зелені свята. Клечальна неділя)

21. Швидкий український танок. (Гопак)

22. Хто був останнім гетьманом України? (Кирило Розумовський)

23. Хто з українських письменників узяв собі псевдонім-назву своєї національності? (Леся Українка)

24. На території якого материка розташована Україна? (Євразія)

Учитель. Ну що ж, молодці, ви добре знаєте історію рідного краю. А що треба дитині для того, щоб відчути себе справжнім патріотом України, її громадянином? (Учні висловлюють свої думки)

Учитель. Це і означає турбуватися про майбутнє нашої держави. Це і означає любити Україну.

(Діти зачитують вірші)

Ми різні з материнської колиски,

Та всі ми діти щирої землі,

В родині вільній всі ми - українці!

Ми України доньки і сини.

Благословенна у віках земля

З хлібами щедрими під небом синім

Велично й впевнено зійшла зоря

Нової України!

Вона в моїй душі, в серцях людей,

У радощах та у скрутну годину.

Ім’я її прекрасне і святе -

Повірмо в Україну!

Вона добро несе в новітній світ,

Довічну віру й пісню солов’їну.

Тож пам’ятаймо пращурів завіт –

Любити Україну!

Правічна і нескорена земля

Хлібами сходить у прийдешню днину.

Допоки світить праведна зоря –

Шануймо Україну!

Учитель. Ми, українці, маємо пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницьких війн, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.

Цей рік найтяжчий для України за роки незалежності. У боротьбі за краще європейське майбутнє народ зустрівся з агресією Російської Федерації (нашого слов’янського брата). РФ анексувала Крим, а зараз веде неоголошену війну на сході України. Наші військові захищають єдину, неподільну, соборну Україну.

Ви знаєте, що в зоні АТО постійно працюють волонтерські загони, які передають українським солдатам продукти, одяг, медикаменти та інші речі, які там необхідні. Моральний обов’язок кожного громадянина -надати посильну допомогу нашим бійцям.

Учень. Діти всієї України пишуть листи українським воїнам і разом зі своїми малюнками відправляють їх на Схід. Серед солдатів навіть існує прикмета: якщо по- класти у військову каску дитячий малюнок чи лист, то він обов’язково захистить від кулі ворога.

Учитель. Із Небесної Сотні почалися вбивства українського населення у так званий «мирний час». Кожного дня під час АТО гине чийсь син, батько, брат, товариш… На знак вшанування світлої пам’яті тих, хто віддав своє життя, увійшовши  у безсмертя, схилімо голови і пом’янемо їх хвилиною мовчання.

Зараз я хочу звернутися до наших хлопчиків, майбутніх захисників Вітчизни, словами Василя Симоненка:

Виростиш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги,

                                      Можеш вибирати  друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Пам’ятайте завжди ці слова.

Учитель. Діти, група ваших однокласників мала на сьогодні випереджальне завдання підготувати пелюстки, із яких ми складемо квітку-семицвітку «Україна». Тож надаємо їм слово.

(Учні по черзі розповідають про Україну і будують квітку)

1-а пелюстка. Україна – це найбільша за територією європейська країна-603,7 тис. км². Для порівняння: площа Франції -551 тис. км², Іспанії-505 тис. км², Німеччини-356 тис. км², Великобританії - 24 тис. км².

2-а пелюстка. Загальна протяжність кордону України – 7698 км.

3-а пелюстка. Протяжність морської ділянки державного кордону – 1758 км (чорноморської-1533 км, азовської-225 км).

4-а пелюстка. Гірські області (Карпати з найвищою вершиною України Говерлою та Кримські гори) займають приблизно 5% території країни.

5-а пелюстка. Серед найбільших річок  України – Дніпро (протяжність на території України-981 км), Південний Буг (806 км), Псел (717 км), Дністер (705 км), Сіверський Донець (672 км), Горинь (659), Десна (592 км), Інгулець ( 452 км), Ворскла ( 464 км).

6-а пелюстка. Кількість населення України становить трохи більше, ніж 46 млн. осіб, порівняно з населенням Німеччини-78 млн., Франції-56 млн., Великобританії-58 млн., Іспанії-40 млн.

7 -а пелюстка. Протягом століть через територію сучасної України проходили найважливіші транспортні шляхи всього Євразійського континенту.

Учитель. Звісно, ми згадали лише деякі важливі риси молодої Української держави. Але сьогодні з гордістю можемо сказати: так, є незалежна Українська держава зі своїми землею, народом, символами, рідною мовою, традиціями і культурою.

Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою, щоб відстояти свої інтереси в ім’я щасливого майбутнього.

Учень.

Молюсь за тебе, Україно,

Молюсь за тебе кожен час,

Бо ти у нас одна-єдина,-

Писав в своїх віршах Тарас.

Молюсь,- казав він, щоб у тебе

Не було між людьми війни,

Щоб завжди було чисте небо

На нашій стомленій землі.

Щоб завжди у садку смерека

Весняним квітом під вікном цвіла.

І прилітали з вирію лелеки,

Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

Помолімося за Україну. ( Діти запалюють свічки)

IV. Підбиття підсумків уроку.

Учитель. Ви – майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками    підносьте  її культуру. Будьте гідними свої предків, поважайте наш народ і нашу мелодійну мову. Ми єдина країна! І прагнемо одного – миру, спокою, міцної та квітучої держави.

Учитель.

Нам нічого блукати поодинці

У небесах духовного буття,

У цьому світі всі ми українці,

Землі цієї цвіт і майбуття!

Допоки в серці пломінь не вщухає,

І школа радо двері відчиняє,

Веселий голос першого дзвінка
Моїй землі надію провіщає!

Він всім співає, що іще жива

Душа Вкраїни, втілена у діях,

Що на скрижалях вічності помітять

Мого народу виткані слова!